Збаразький замок – це місце, де каміння мовчить, але ти відчуваєш, що воно пам’ятає. Його вже стільки разів описували в книгах і статтях, про нього говорять екскурсоводи й історики, але все це – тільки тінь справжнього враження, яке лишається після зустрічі з ним насправді.

Про це пишуть у спільноті Мандрую Україною у фейсбуці.

Ти підходиш до замку, і ніби щось змінюється в повітрі. Мури не просто стоять – вони спостерігають. Тиша у дворі така, що хочеться говорити пошепки. Простір, який дихає спокоєм і, водночас, тримає в собі якусь стару, невимовну тривогу. Тут добре просто побути. Без зайвих слів. Вловити настрій, який не передати фото.

Неважливо, скільки разів ти про нього читав чи чув. Варто побачити самому. Варто дозволити собі трохи тиші серед міцних стін, які вже давно нічого не вимагають – лише присутності.