Село Іванівка, що на Січеславщині, залишається живим свідком української історії.

Про це повідомляє спільнота Мандрую Україною у фейсбуці

Квадратні глиняні хатки під черепицею та звивисті вулиці без розмітки зберігають дух столітнього українського села.

На старому кладовищі, порослому тернами, кам’яні хрести з викарбуваними датами — 1821, 1845 — розповідають історії давно забутих жителів. Їхні правнуки розчинилися в міському різноманітті, залишивши могили без відвідувачів.

У селі розквітає кермек, синіє льон, а духмяний степ огортає місцевий ставок. Сьогодні в Іванівці стоїть духота, ластівки гудуть низько над землею, віщуючи дощ. Уздовж дороги цвітуть сокирки — улюблені квіти місцевих бабусь, що додають селу особливого шарму.

Після дощу повітря стало свіжим і різким. Зелений степ і синє небо над Іванівкою нагадують: це село, попри все, живе й дихає своєю унікальною ідентичністю.