Фейковий «Ялтинський міжнародний форум» дрейфує у паралельній реальності
Після того, як 6 та 7 листопада російські спецслужби провели у московському “Президент-готелі” черговий так званий “Ялтинський міжнародний форум”, перед пропагандою агресора виникло неабияке завдання – придумати хоч щось “натхненне” з цього приводу, що став максимально рутинним, в беззмінному форматі купки “зарубіжних друзів Криму”, що набили оскому, і які в основному давно і міцно обжилися в російській столиці.
Про це повідомляє ГО «Асоціація реінтеграції Криму», інформує НОВАМЕДІА.
І на тлі оповідань “кримської влади” про нібито “сотні громадських і політичних діячів, журналістів та істориків з росії та більш ніж 40 країн світу”, зі всіх “політичних туристів” публічно були пред’явлені лише такі “монстри міжнародної політики”, як колишній фінський парламентарій, а нині російський пропагандист Ано Туртіайнен, маргінальний туніський діяч Абдельазіз Мессауді та цілий “президент Асоціації єменських випускників у СРСР та СНД” Анвар Мохамед Алі аль-Зарафі.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Псевдоукраїнські «з’їзди» у Ялті
А тому не дивно, що напівпорожній залі незмінною балакучою головою “ялтинських форумів”, підстаркуватим російським шпигуном Георгієм Мурадовим зачитувалося “вітальне слово” від такої “кремлівської величини”, як радник президента росії Антон Кобяков, що і було, власне, апофеозом заходу.
На “форумі” з “можновладців” був помічений лише “думський міжнародник” Леонід Слуцький, що явно прийшов зловтішатися над своїм “найкращим другом” і “главою кримської делегації” Володимиром Костянтиновим. Сам “кримський виконроб” публічно і досить багатозначно “подякував” за “форум” “особисто Георгію Львовичу Мурадову”, що виглядало швидше як недбало прикрите глузування.
Ну а сам Мурадов “порадував” таких “зірок форуму” як Роман Чегринець та Анастасія Гридчина, заявивши, що він не вважає “легітимними людьми, наприклад Мерця або Макрона”; ймовірно “легітимність” присутніх у “Президент-готелі” його радувала більше.
Втім, такий підхід може бути цікавим не так політиці чи міжнародному праву, як прикладній психіатрії; недарма про Мурадова, вже не соромлячись, говорять і в кримських “владних кулуарах”, що “дідусь все менше ходить по заходах і в основному – під себе”.
