По-перше. Сам факт прориву священного кордону незалежної України викликає глибокий сум і жаль в усіх тих, хто так болісно сприйняв це неподобство і на фізичному рівні відчув біль від того, що хтось поглумився над честю їх неньки.

По-друге. Цей екстраординарний факт викликав глибоку тривогу і персонально образив багатьох свідомих, а ще більше – малосвідомих українців.

Саме тому в соцмережах і провідних ЗМІ чутно масовий стогін і лунає невимовна лють щодо порушників кордону. Здається, ще трохи – і народ дослухається заклику “Тогощозвилами” й почне швидку й справедливу розправу над порушниками автоматичною зброєю.

По-третє. Якщо бути чесними, то гнів захисників священних кордонів Батьківщини, які стурбовані маленькою дірочкою в кордоні, котру зробили рідні нардепи з дипломатичними паспортами, – слід розширити.

І додати до неї величезну дірку в Криму, куди безкарно пробралися кілька десятків мерзенних “зелених чоловічків” і зуміли вигнати з півострова кількатисячну українську армію. І ніхто за це не відповів. Хоча кордони неньки священні, і їх зобов’язанні мужньо захищати, не шкодуючи життя (присяга!)

По-четверте. Це однаковою мірою стосується й ситуації, що склалася на сході України, де мирні й добрі українці зі сльозами на очах (забувши, що в них за плечима – не тільки автомат, а й системи “Град”) спостерігали, як плюндрується українська земля, а семисоткілометровий кордон залишився було віддано ворогу, і тепер його щоденно топче чобіт окупанта.

Я вже не кажу, що за ганебні операції в Іловайську, здачу Донецького і Луганського аеропортів, Дебальцевого – по-хорошому, треба було би комусь відповісти. І не тільки серед чотиризіркових генералів.

По-п’яте. Якраз нині настав час розібратися: а хто зробив дірявим український кордон?

Хто дозволив останніми роками безборонно порушувати його сотням українських високопосадових злодіїв, що обікрали країну до нитки й змогли вибратися з країни, вивізши мільярди вкрадених коштів, найшвидше, лише завдяки купленим у нинішніх високопосадовців діркам?

Хтось відповів за ці персональні дірки в кордоні?

По-шосте. У країні впродовж останнього року загинули в результаті добре спланованих терактів, які може підготувати лише спецслужба, – два полковники українських спецслужб, відомий журналіст, російський політичний утікач, оперативник грузинських спецслужб. І почерк всіх цих злочинів цілком знайомий.

У Києві, який поступово перетворюється на прифронтове місто, вибухи й перестрілки нині лунають ледь не щодня. І ми добре розуміємо, що все це підготовлено спецслужбами “дружньої” до нас держави, з якою у нас укладено угоду про мир і стратегічну співпрацю, котра передбачає визнання і повагу до чинних кордонів.

Але ми боїмося про це сказати.

А ще більше – дати цьому ефективну відсіч, оскільки практично всі наші силові органи зайняті або стеженням за опозиційними лідерами, або ретельно наглядають за бізнесом з усіма наслідками, які з цього витікають.

…Ні, ми можемо й далі тужити й гніватися на Саакашвілі й Тимошенко, що вони у брутальний спосіб, маючи дипломатичні паспорти, перетнули кордон. Можемо й далі не помічати, що цього кордону у нас практично ніколи не існувало протягом останніх 25 років, бо владі було не до цього – вона ділила всенародні багатства.

Не думаю, що Саакашвілі й Тимошенко отримають аж так багато політичних дивідендів від того, що створили прецедент, прорвавшись із Заходу в Україну. Досі все було навпаки. І це – красномовний факт.

Але те, що вони поставили українську владу й, перш за все, президента Порошенка в ситуацію цугцвангу, коли будь-яке його рішення буде програшним, – це доконаний факт.

Адже цю безглузду й недалекоглядну акцію з позбавлення громадянства політика зі світовим ім’ям без належного юридичного супроводу розпочав і втілив саме він. І на ньому нині лежить вся повнота відповідальності за результати цих дій. І не тільки цих.

То нехай і відповідає. І, врешті, відповість.

Чи не так?

Віктор Мороз, політичний оглядач, спеціально для УП