12 листопада (2 листопада за старим стилем) 1708 року сталася одна з найкривавіших подій в історії України. Війська російського царя Петра I під командуванням Олександра Меншикова взяли штурмом і вщент зруйнували гетьманську столицю Батурин. Ця жорстока каральна акція стала помстою за перехід гетьмана Івана Мазепи на бік шведського короля Карла XII.

Про це пише історик  Володимир Лук’янюк у статті на проєкті «Цей день в історії», інформує НОВАМЕДІА.

Передумови трагедії

Іван Мазепа, який очолив Лівобережну Україну в 1687 році, тривалий час був одним із найближчих союзників Петра I. Однак під час виснажливої Північної війни (1700-1721), яку Росія вела проти Швеції, гетьман почав таємні переговори зі шведським королем Карлом XII та його союзником, польським королем Станіславом Лещинським. Мазепа прагнув використати цей конфлікт для здобуття Україною незалежності.

Восени 1708 року, коли шведські війська рушили на південь, в Україну, Мазепа прийняв остаточне рішення. 28 жовтня він на чолі невеликого війська прибув у ставку Карла XII, відкрито заявивши про свій союз зі шведами.

Зрада і штурм Батурина

Реакція Петра I, який дізнався про вчинок гетьмана, була миттєвою і лютою. Він негайно віддав наказ генералу Олександру Меншикову захопити і знищити Батурин — політичний та військовий центр Мазепи.

10 листопада близько 25 тисяч російських військ (драгунів та піхоти) підійшли до міста. Батурин мав потужні укріплення, і перші спроби штурму виявилися невдалими. Меншиков почав переговори, намагаючись схилити оборонців до здачі.

Долю столиці вирішила зрада. Один із полковників, Іван Ніс, відправив до Меншикова сотника Остапа Соломаху, який показав росіянам таємний хід у фортецю.

«Чорний день» Батурина

В ніч на 12 листопада 1708 року, імітуючи штурм з одного боку, російські війська через таємний лаз проникли в місто з тилу. Опір був запеклим, але сили були нерівні. За дві години Батурин був захоплений.

За наказом Меншикова почалася тотальна різанина. Російські солдати не щадили нікого — ні козаків-сердюків, які обороняли місто, ні мирних жителів. Людей вбивали незалежно від віку та статі. Тих, хто намагався сховатися у храмах, вбивали там же, а самі церкви підпалювали.

Загалом під час штурму та подальшої «зачистки» загинуло близько 6 тисяч оборонців та до 7 тисяч мирних мешканців. Місто було повністю пограбоване, а потім спалене дотла.

Наслідки та пам’ять

Керівника оборони Батурина, полковника Дмитра Чечеля, захопили в полон і згодом жорстоко стратили у Глухові, колесувавши його. Інших полонених козаків катували, четвертували, а їхні тіла прив’язували до дощок і пускали по річці Сейм для залякування інших.

Жахливі події того часу підтвердили й сучасні археологічні розкопки (1996–2006 рр.). Вчені виявили 138 масових поховань жінок і дітей, похованих без трун і християнських обрядів. 14 листопада 2008 року їхні останки були урочисто перепоховані у відбудованій Замковій церкві Воскресіння Господнього, яку також спалили війська Меншикова.

Знищення Батурина стало страшним терористичним актом, спрямованим на залякування українців. Згодом, у 1709 році, була знищена і Чортомлинська Січ, а після поразки шведів у Полтавській битві надії Івана Мазепи на незалежну Україну остаточно зазнали краху.