Думка: Про роль Херсона і області в зміні настроїв у Криму

18.01.2020
2698

Друга година ночі. Ми під’їжджаємо до Херсона. На повороті на Симферополь – самі фари машин, одна за одною, цілою рікою несуться в обидва боки. З аннексованого Криму до Херсона приїжджають в першу чергу за ліками та продуктами.

Ліки – бо на відібраному в України півострові продаються самі російські, неякісні. Немає навіть індійських аналогів. Кремль кілька років тому увів так звані контрсанкції – тобто наклав обмеження на власне населення, заборонивши імпорт ліків кращих західних фармацевтичних компаній. А ще кримці приїжджають за українською молочкою – бо їсти російську просто неможливо.

Скуповують у Херсоні взагалі кращі і дешевші за російські, українські продукти. Тим часом Крим наповнюється росіянами – це гірка правда. Їх відправляють на теплий півострів з холодних північних та східних регіонів, аби змінити структуру населення та настрої на півострові. Але навіть у цьому Україні можна знайти перевагу. З лимону зробити лимонад.

Кремлю і особисто Путіну та його оточенню “по-барабану” критика і протести у світі, однак їх дуже лякає протестний електорат всередині країни. Стрімке падіння рейтингів Путін вирішив виправити відправивши у відставку уряд вірної “підніжки” – Дмитра Медведєва, спустити пару серед населення, так би мовити. Але цей страх чільників Кремля можна використати нам на користь.

Я впевнена, Херсон і область – ключ до зміни настроїв в Росії. Принаймні один з таких важливих ключів. Сарафанне радіо в авторитарних країнах працює краще за державну пропагандистську систему. Цей козир варто використовувати і мені дивно, чому українські можновладці цього ще не допетрали. Зробіть найближчу до аннексованого Криму українську область кращою, цивілізованішою, успішнішою – і люди на півострові та по всій Росії задумаються.

Головне, зробіть дороги. Там де є дороги – є цивілізація, це розуміли ще давні римляни, які устеляли бруківкою і будували мости по всій імперії. Децентралізація безрезультатна, якщо місцеві громади, міста і села не вкладають гроші у власну інфраструктуру. Дорога до моря – це те, що повертає витрачені кошти сторицею. Херсонщина має вихід до великої води, до унікального Азова, який можна перетворити на сімейний курорт світового рівня, було б бажання. Що для цього треба зробити? Окрім доріг, запросити на пільгових умовах готельні мережі зі світовим ім’ям.

Та є ще один момент. За один день у Херсоні я стала свідком двох розмов у кав’ярнях місцевих бізнесменів, які обговорювали оборудки. Як-то кажуть “підслухала”. Посткомуністичне спарення влади та бізнесу буде ще довго супроводжувати Україну і на моє переконання, варто дати амністію політикам, які тримають бізнес від карного переслідування в обмін на відбілювання бізнесу у перехідний період – 5-7 років. Можливо, через кілька поколінь – ми досягнемо того, що бізнес-еліти і можновладці підуть своїми різними шляхами.

Наразі цього нема і українці страждають через надзвичайно велику забрудненість політики бізнесом і навпаки. Що головне наразі зробити – очистити туристичні райони від нелегальних забудов та кримінального бізнесу, зробити їх безпечнішими та цивілізованішими. Хай в цьому допоможуть й політики, які заробляють на бізнесі. Знаєте, колись на початку XX століття в США був дуже великий банк Morgan Chase. Його голова Джон Пьєрпонт Морган – був впливовішим за Рокфеллера на Волл стріт.

Так от, вважалось, що той Джон Морган – нащадок пірата Генрі Моргана, Рудого Кривавого Генрі, який грабував кораблі, а потім став віце-губернатором Ямайки. І кошти від корсарського промислу, простіше сказати, піратські скарби найімовірніше стали основою банку його нащадків. Принаймні так подейкували сто років тому у Нью Йорку. Ще одна проблема Херсонщини – сервіс. Він зможе покращитись тільки якщо сюди зайдуть західні компанії в сфері обслуговування, які покажуть яким має бути рівень сервісу.

Ми зупинились на дві ночі у недешевому готелі Диліжанс Тревел. Нам дали заповнити карти для сніданків – картки були російською та англійською мовою. З персоналу готелю українською з нами розмовляв лише нічний портьє. Це було неприємно – бо я не хотіла на своїй батьківщині відчувати себе чужинкою. Ще один недолік – зранку нам була “положена” одна чашка кави – погодьтеся, якщо ви за номер в провінції віддаєте понад тисячу гривень якось дивно чути від офіціанта, що кава зранку регламентована тільки однією чашкою, а на дитину взагалі нема порцій, бо у нас тільки двомісний номер.

Тобто за логікою, дітям їсти не треба, тільки дорослим. Тож, сервіс – це дуже слабке місце Херсонщини. Свого часу на початку 2000х, коли до складу ЄС і НАТО увійшла низка пострадянських республік та країн колишнього соцтабору, я була в Естонії та Латвії, знімала там матеріали про зміни, що стались напередодні вступу до європейських та атлантичих організацій. Для підвищення сервісу там започаткували програму інспекцій волонтерами та представниками адміністрацій громадських закладів. Перевірки були секретними, неочікуваними.

Під виглядом звичайних клієнтів інспектори та волонтери перевіряли роботу готелів, ресторанів, парків атракціонів. Вони оцінювали кожен заклад за бальною системою і потім звітували перед органами місцевої влади. Складались рейтинги, кращі отримували свої спеціальні відзнаки “зірочки”, які могли виставляти у рекламі. Найгірші – штрафувались владою за поганий сервіс. У Херсоні дуже багато молоді, активної, багато юних журналістів – вони могли б стати чудовими волонтерами. Бо найзатятіші критики-максималісти – це, звісно, молоді люди.

А ще у Херсонщини є надзвичайна перевага – і це не лише море, це ще й історія. Я досі дивуюсь, чому за стільки років не зробили тематичний парк про життя скіфів – “Скіфію”, я впевнена туди поїдуть люди. Є прекрасний заповідник Асканія Нова зі справжнім сафарі. Чудодійні озера з йодом та космічнірожеві ставки. Є власна пустеля під самим Херсоном. Я вже не кажу про баштани).

Сам Бог велів цьому краю багатіти. Якби це сталось, я впевнена – звістка про Херсон, який з депресивного регіону став квітучим розлетілась би всією Росією – це стало б підривом сусідського режиму. Та головне, це пішло б на користь самим херсонцям, моєму улюбленому місту, де я народилась. Я побувала у Херсоні вперше за шість років, була усього одну добу і відразу побачила те, що було б добре використати на користь – дивно, що цього досі не бачили місцеві можновладці.