Все про азовську рибу, факти від низки фахівців та аналіз подій в одному тексті від Андрія Клименка. Прошу тих, хто це прочитає, на максимальну медійну (і не тільки) підтримку. Чергові протиправні дії з цих питань окремі посадові особи МЗС та Держрибагенства планують вчинити спільно з їх російськими та кримськими партнерами саме цього тижня.

#Щодо_кризи_в_Азовському_морі (268) – ЗНОВУ ПРО РИБУ ТА ЗРАДУ В АЗОВІ (ПОДРОБИЦІ ДЛЯ ЗМІ – многабукаф). Дуже бажано поширити максимально

Моніторингова група “Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, редакції BlackSeaNews та “Майдану закордонних справ” зібрала та систематизувала деякі факти в загальну картину.

 

Отже. (1) Українсько-російська комісія з рибальства в Азовському морі збирається щорічно відповідно до Угоди між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації з рибальства з питань рибальства в Азовському морі від 14.09.1993 року 

(2) У правників, до речі, є сумніви щодо правонаступництва сучасного Держрибагентства України…

(3) Останній щорічний протокол тридцятої сесії підготовлений восені 2018 Держрибагентством та поштою підписаний росіянами 11 лютого 2019 року (саму зустріч в Києві вдалося зірвати під тиском ЗМІ, Представництва Президента України в АРК та Меджлісу кримськотатарського народу).

(4) У цьому протоколі погоджено, що Україна та РФ “самостійно приймає заходи регулювання промислу” не лише у власній пятикілометровій зоні, але … у Керченській протоці (п. 7.2.10). – Це вже знущання…

(5) У протоколі прийнято (!) заяву РФ про “подання суб’єктами господарювання, що перебувають на території Кримського півострову, до 130 заяв про надання документів дозвільного характеру для здійснення промислу в Азовському морі та про видачу таких дозволів” державою-агресором у 2018 році (абз. 3 п. 8.6). І маємо мовчазну згоду керівників Держрибагентства на це (тобто – фактичне визнання анексії півострову) з боку українських підписантів (це не тільки держрибагентство, але й МЗС, Мін’юст та Мінекології, представники ДПСУ та Представництва Президента в АРК відмовились від участі) .

(6) Карти в Протоколі вказують, що біля всіх берегів Азову (в тому числі районів бойових дій) “наукові дослідження” має здійснювати спеціально обладнане російське судно (розвідник під прикриттям).

(7) Це є фактичним визнанням анексії Криму. На наш погляд, погодження посадовими особами Держрибагентства на видачу дозволів РФ суб’єктам АРК і самостійнє з боку РФ регулювання промислу в Керченський протоці дуже схоже на державну зраду.

(8) Законодавство України цілком дозволяє встановлювати умови рибальства самостійно.

(9) На початок 2019 року у всіх користувачів водних біоресурсів були на руках діючі дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), що надає їм законне право на здійснення промислу.

Але, підриваючи державні інтереси України в угоду переговорникам з РФ, щодо можливості вільного добування водних біоресурсів Азовського моря рибодобувним флотом Росії та вільного транспортування риби до Російської Федерації, керівники української рибної галузі надали вимогу щодо заборони виходу на промисел рибодобувному флоту України.

У той же час протягом січня – лютого 2019 року 8 суден під прапором Росії здійснювали повноцінний промисел та добули 4000 тон тюльки із них 460 тон було добуто кримськими рибалками.

(10) Спеціалісти галузі зазначають, що загалом по Україні за останні 5 років встановлені ліміти у середньому були виконані лише на 17 – 20%.

Тобто щорічно ліміти хронічно не освоюються рибопромисловими підприємствами і тому позбавлення або обмеження їх пава на здійснення господарської діяльність, та ще на користь держави агресора, повинно бути відповідним чином кваліфікована та покарана.

(11) Відповідно до Конвенції ООН з морського права, якщо один і той самий запас(и) асоційованих видів водних біоресурсів трапляється у виняткових економічних зонах двох або більше держав, то ці держави не МАЮТЬ, а МОЖУТЬ узгоджувати заходи у сфері захисту збереження рибних запасів, та звісно НЕ ЗОБОВ`ЯЗАНІ це робити.

Більш того, ці заходи можуть бути не двосторонніми, а в рамках передбачених Конвенцією міжнародних організацій (на Середземному та Чорному морях така структура є і поширити її мандат на Азов великої проблеми не становитиме).

(12) Враховуючи постійний наявний ресурс та невикористання лімітів на протязі останніх 10 років, а також чинні дозвільні документи у рибопромислових підприємств, фахівці пропонують здійснювати щорічний промисел за національними квотами на всій території Азовського моря.

(13) Основна частина вилову та зайнятості – це рибалки маломірного рибопромислового флоту (більша частина зайнятих у галузі) здійснюють лов у прибережних водах та не потребують можливості виходу для лову в води Азову, контрольовані Росією.

(14) Замість щорічних перемовин з окупантами треба одне розпорядження – взяти під охорону прибережні райони лову в Азовському морі.

(15) Не треба слухати стогін наближених до держриб агентства НУО, що очолюються членами їхніх сімей про десятки тисяч голодних…

Промисел в Азовському морі щорічно здійснює 40 рибопромислових суден (СЧС, ПТС) із кількістю членів екіпажу 10 чоловік. Загальна кількість становить приблизно 400 осіб.

А ось маломірний рибопромисловий флоту – у кількості 429 одиниць із середньою кількістю 3 члена екіпажу. Загальна кількість не більше 1300 осіб.

Не треба скиглити (звертаємось до рибної мафії) – а то нагадаємо вам про тисячі жертв окупації та мільйони вимушених біженців. Загальний комерційний результат у цій сфері становить смішні для держави показники – оціночно до 30 млн. доларів щорічно…. Все це речі, щодо яких має бути прийнято державне рішення “Про захист та підтримку українських рибалок в умовах агресії”.

Розподіл азовської риби з росіянами породив масу подій за цей понеділок. Саме сьогодні з`ясувалося, що це питання запланували винести на розгляд парламентського комітету з закордонних справ (засідання 13 листопада о 15 години), та що інші комітети Верховної Ради – відмовилися це обговорювати та відповідно відмовилися підтримати ініціаторів підписання. Потім додатково Andrii Klymenko виклав на “Цензорі” ретельний розгромний блог про реальні передумови та жахливі наслідки “рибного гешефту” з РФ.

Але вже через декілька годин після цієї новини на сайті Міністерства енергетики та захисту довкілля України з`явилося повідомлення, що протокол на цей рік з росіянами гарантовано буде підписано, та саме після неправомірної за формою, “дистанційної” сесії. При чому кількість неправдивих відомостей на кожне речення цього тексту анонімного автору Міненергетики зашкалює, і коментувати їх справа дійсно невдячна, тому наразі наведу лище два. “Що буде, якщо не підписати протокол?” – ріторично питає міністерський анонім. Та відповідає сам собі – “Росія зможе отримати додатковий важіль для загострення соціальної напруженості у важливому для України регіоні, в умовах російської агресії”. Ще у тексті переговори прямо називають “вимушеними”.

Тобто Міністерство прямо визнає, що цей протокол ми підписуємо не тому, що він нам якось потрібний, а суто для “умиротворення агресора” та вочевидь – саме на його умовах та за його інструкціями. Також анонім пише, що без підписаного протоколу “Росія зможе звинуватити Україну у недотриманні норм міжнародного законодавства”. Мені ось дуже цікаво – де саме та як РФ нас буде звинувачувати? У МС ООН? В ЄСПЛ? В Міжнародному трибуналі з морского права? Чи під “звинуваченнями” розуміється вимога від московських кураторів до власної київської агентури повернути завдаток за неуспіх операції “Хамса-2020”?

Тут можна було б багато емоційно писати, але обмежусь цитатою свіжого аудиторського звіту Держаудитслужби від 31 липня 2019 р. № 08.07-27/1 – про “ознаки монополізації використання водних ресурсів Азово-Чорноморського басейну окремими суб`єктами”. Додам, що очікуючи на розгромне обговорення питання в парламентському комітеті 13 листопада сеанс віртуального зв’язку з Ростовим перенесли (вочевидь за вказівкою розумних панів з іншого боку) з 14 листопаду на 13-те. Щоб поставити парламентський комітет перед фактом вже вчиненої державної зради, яка до речі запланована для вчинення в Інституті рибного господарства та екології моря у Бердянську, вул. Консульська (колишня Комунарів), 8. Втрата Україною Азовського моря виходить на нову ступінь, за прямою відповідальністю як мінімум профільного міністра Олексій Оржель..