18 травня у Херсоні за участі та сприяння представників Проекту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку», Світового банку та ВГО «Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України», підтримки Міністерства аграрної політики та продовольства України відбувся круглий стіл на тему: «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ В АГРАРНІЙ СФЕРІ. МОЖЛИВОСТІ ТА ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ГРОМАД І АГРОВИРОБНИКІВ».

Однією із головних тем на круглому столі стала доля земельної реформи. Їй присвятив свій виступ консультант із земельних питань Світового банку Денис Нізалов.

Наприкінці 1990х років земля колишніх колгоспів була поділена в Україні на невеличкі частки – паї, – та надана у приватну власність громадян – колишнім працівникам цих колгоспів. Цей процес був дещо подібний до безкоштовної приватизації квартир міськими мешканцями.

Але, передавши землю у власність громадянам, права розпоряджатися цією землею в громадян майже одразу ж і забрали. У 2001 році Верховною Радою було запроваджено мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Цей крок планувався як тимчасовий захід, який захистить українську землю від скупчення в руках вузького кола заможних людей.

“Тимчасовість” цього заходу триває вже майже 17 років. 7 грудня 2017 Верховна Рада вкотре продовжила мораторій, цього разу до 2019, «ЗА» проголосували 236 депутатів (Опоблок, БЮТ, Радикальна Партія Олега Ляшка, депутатська група “Відродження”, частина БПП та Народного Фронту).

На сьогодні під мораторієм в Україні перебуває 40 млн. га. Це 94% всіх сільськогосподарських земель, або 66% всієї території України. З них 27,7 млн га (майже 70%) належать громадянам. У державній і комунальній власності під мораторієм знаходиться 10,5 млн га і лише 25% цієї землі зареєстрована в Держгеокадастрі.

Через мораторій майже 7 мільйонів землевласників, тобто кожен 6-й українець, позбавлений конституційного права розпоряджатися своєю власною землею.

За час дії мораторію понад 1 млн пайовиків не дожили до можливості керувати своєю земельною власністю, а частина з них навіть не встигла передати свою землю у спадок, і більшість цієї землі знову перейшла, замість родин померлих, у власність держави. Власників земельних паїв старше 70 років – 1,6 млн.

Мораторій на землю можна порівняти з мораторієм на продаж нерухомості, якби такий комусь спало на думку запровадити: уявіть, якби завтра влада запровадила заборону на продаж квартир чи іншого рухомого чи нерухомого майна.

У світі залишилось лише 7 країн, громадяни яких не мають права розпоряджатися своєю землею: Україна, Північна Корея, Куба, Венесуела, Конго, Таджикистан, Білорусія.

Якими є наслідки мораторію для країни і для кожного з нас зокрема?

Неможливість повноцінно розпоряджатися землею через мораторій заважає розвитку агросектора, наданню кредитів для розвитку фермерства і довгостроковим інвестиціям у розвиток галузі.

Ключовий наслідок існування мораторію для власників паїв, 2/3 яких здають свою землю в оренду, – це неможливість отримувати справедливу орендну плату за ці паї.

Середня площа земельної ділянки, яку власники паїв надають в оренду, – 3,6 га. Власник такого паю, через занижену ціну оренди, втрачає щороку $600-700, тобто 13 000 – 18 тисяч грн.

Лише у 2017 році власники паїв втратили через мораторій сумарно 86,5 млрд грн. Для порівняння: у держбюджеті на 2018 рік закладено: 55 млрд грн на житлово-комунальні субсидії; 59,9 млрд грн на виплату допомоги малозабезпеченим та іншим незахищеним верствам населення; 46,7 млрд грн складає дорожній фонд.

Орендарі, не маючи права на власність на землі, на яких вони працюють, не мають і певності в тому, що працюватимуть на цій землі довго. Підприємство, щоб орендувати 100 га, має укласти для цього в середньому до 30 договорів оренди, щоразу завершення дії договору наражаючись на ризик, що хтось із землевласників відмовиться його продовжувати.

Як наслідок, орендарі не зацікавлені інвестувати у багаторічні культури та тваринництво, – продукцію з більшою доданою вартістю, тобто такі, які надавали б більший рибуток фермерам та аграрним компаніям. У період з 2004 по 2012 рік Україна втратила до 43 000 га площ багаторічних культур.

Це виснажує українські землі і зменшує їхню родючість. За останні роки показник гумусу упав з 3,36 до 3,14%. Ґрунт із 2,4% гумусу чорноземом уже не вважається. Окрім того, кількість деградованих ґрунтів в Україні, за різними даними, становить від 20 до 40%.

Самі фермери також втрачають можливий дохід, який би отримували, якби займались сільським господарством з більшою доданою вартістю. Мораторій є суттєвою причиною відсутністю розвитку фермерських господарств в Україні, оскільки значно стримує можливість для залучення ними інвестицій та кредитування. Частка фермерів у загальному обсязі виробництва продукції АПК залишається незначною – до 10%. Україна має найнижчу частку фермерів серед інших європейських країн, і найнижчий рівень підприємницької активності у сільській місцевості. При цьому тенденції загрозливі: від 2007 року в Україні кількість фермерських господарств скорочується зі швидкістю майже 1 000 одиниць на рік.

Важливо також, що, призводячи до численних шкідливих наслідків для країни та її громадян, мораторій не вберігає землю від продажу, натомість, породжує тіньові та корупційні схеми її фактичного продажу. Зокрема, спеціальна антикорупційна прокуратура (САП) та Національне Антикорупційне Бюро (НАБУ) розслідують десятки кримінальних проваджень по усій Україні щодо незаконної передачі тисяч гектарів державних земель у приватну власність, та щодо хабарництва у цій сфері.