ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ —Одеса — це не «чистий аркуш» імперського будівництва кінця XVIII століття, а місто з 600-річною історією. Завдяки науковому подвигу історика Олександра Болдирєва, міф про «заснування у 1794 році» остаточно програв історичним фактам.

Про це повідомляє УІНП Одеса, інформує НОВАМЕДІА.

Довгий час офіційна історіографія просувала тезу, що до Катерини II на місці Одеси був лише «дикий степ». Проте дослідження одеського краєзнавця та історика Олександра Болдирєва довели: справжня дата народження міста — 1415 рік.

Від Коцюбієва до Одеси: науковий доказ

Болдирєв став першим, хто вивів дискусію про вік міста з рівня аматорських здогадок на рівень серйозної академічної науки. Спираючись на критичний аналіз середньовічних джерел, він обґрунтував безперервність міського життя на цих теренах.

Головні аргументи дослідника:

• Порт Коцюбіїв (Качибей): Перша письмова згадка про функціонуючий порт датується 1415 роком (у хроніках Яна Длугоша).
• Тяглість традиції: Місто не виникло «з нічого» за наказом імператриці, а розвивалося як важливий торговельний вузол у литовський, польський та османський періоди.
• Картографічні свідчення: Аналіз старих мап підтвердив стратегічне значення поселення задовго до XVIII століття.

«Одеса — це спадкоємиця давньої урбаністичної традиції, що пов’язує Україну з європейським та чорноморським контекстом», — наполягав Болдирєв у своїх працях.

Чому це важливо саме зараз?

Робота Олександра Болдирєва — це не просто суперечка про цифри в календарі. Це деколонізація свідомості. Спростувавши міф про 1794 рік, він:

• Повернув Одесі її реальне коріння, пов’язане з Великим князівством Литовським та українським козацтвом.
• Довів, що імперська назва та дата були лише спробою стерти попередню пам’ять регіону.
• Створив інтелектуальний фундамент для сучасного переосмислення Одеси як європейського українського міста.

Сьогодні, коли цифра 1415 з’являється на офіційних банерах та в підручниках, ми маємо пам’ятати, що за цим стоять роки кропіткої праці людини, яка не боялася йти проти течії офіційної пропаганди. Олександр Болдирєв не просто вивчав історію — він її захищав.