ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ — Одещину часто зводять до нинішніх адміністративних меж або навіть лише до міста Одеси.

Про це повідомляє УІНП Одеса, інформує НОВАМЕДІА.

 Такий підхід є історично хибним і вигідним імперським міфам. Насправді у ХІХ — першій половині ХХ століття Одещина як історичний регіон була значно ширшою, ніж сьогодні.

 Вона простягалася:

• від нижнього Подністров’я й Причорномор’я 
• до Південного Бугу

і включала значні частини сучасної Миколаївщини та Кіровоградщини, зокрема території поблизу географічного центру України 🇺🇦

Це був єдиний український соціально-економічний простір, штучно перекроєний імперіями.

Український Південь ДО імперських міфів

До кінця XVIII століття землі майбутньої Одещини були частиною українського степового прикордоння:

• запорозькі зимівники
• чумацькі шляхи
• козацьке землеволодіння
• активна колонізація з Поділля, Брацлавщини, Наддніпрянщини

Ліквідація Запорозької Січі у 1775 році не «створила пустелю», як це подавала імперська пропаганда. Вона зруйнувала вже існуючий український простір і насильно включила його до імперської системи.

Херсонська губернія: реальні межі історичної Одещини (1802–1920)

У 1802 році Російська імперія створила Херсонську губернію, до якої входили:

•  Одеса і все Причорномор’я
• значна частина сучасної Миколаївської області
• північні повіти, що нині належать до Кіровоградщини

Тобто історична Одещина сягала від Чорного моря до лісостепової Центральної України.

 Південний Буг — не кордон, а вісь регіону

У ХІХ столітті Південний Буг не був межею, а внутрішньою артерією історичної Одещини.

Саме через нього:

• українське зерно з Миколаївщини й Кіровоградщини йшло в Одесу
• формувався спільний ринок
• поєднувались аграрні й портові території

Одеса існувала завдяки українському селянському тилу, а не навпаки.

 Міф «Новоросії»

Концепція «Новоросії» була ідеологічною вигадкою, покликаною стерти українську тяглість регіону.

 Реальність була іншою:

• українці становили більшість населення поза містами
• українська мова домінувала в побуті
• Одеса була міським центром українського регіону, а не «іноземним анклавом»

Космополітичний фасад міста приховував українську основу регіону.

 Українська революція (1917–1921) і крах імперії

Події Української революції проявили справжню структуру Одещини:

•  українські ради й громади діяли по всій території
• селяни активно підтримували ідею автономії та державності
• Одеса була важливим, але не єдиним центром політичного життя

 Більшовицька влада утвердилася тут всупереч волі значної частини місцевого українського населення.

Одеська губернія (1920–1925)

У 1920 році більшовики створили Одеську губернію, яка охоплювала:

• Причорномор’я
• Південний Буг
• частину центральноукраїнських земель

Це ще раз підтверджує: Одеса сприймалася як центр великого українського Півдня, хоча Москва використала це для радянізації й придушення національного руху.

 Придністров’я і молдавський експеримент

У 1924 році в межах Одеської губернії на лівому березі Дністра створили Молдавську АРСР.

 Це був:

• інструмент зовнішньої політики СРСР
• експеримент зі штучним «націєтворенням»
• спосіб тиску на українське населення

Придністров’я стало частиною історії Одещини як територія імперського експерименту, а не природного поділу.

 Буджак і Ізмаїльська область (1940–1954)

У 1940 році СРСР анексував Південну Бессарабію (Буджак) і створив Ізмаїльську область.

У 1954 році її ліквідували й приєднали до Одеської області.

Саме тоді сформувалися майже сучасні межі Одещини, але вони були:

• адміністративно зручними
• політично доцільними
• історично штучними

Одещина в незалежній Україні

Лише після 1991 року регіон отримав шанс:

повернути українську історичну пам’ять

подолати імперські міфи

усвідомити власну тяглість

Сучасна Одещина — це звужений фрагмент значно ширшого українського регіону, який у минулому охоплював Південний Буг і центральні землі України.