16 жовтня 1925 року Президія ЦВК СРСР ухвалила доленосне рішення, яке назавжди змінило карту України. Цього дня, рівно 100 років тому, Москва законодавчо оформила новий кордон між УСРР та РСФРР, передавши Росії значні українські етнічні території, зокрема Таганріжжя та Східний Донбас.

Про це пише історик Геннадій Єфіменко у статті на проєкті «Цей день в історії», інформує НОВАМЕДІА.

Зелена лінія – українсько-російський кордон часів Української Держави. Біла – нинішній кордон. З атласу історії України для 10 класу. Фото: сайт Історична правда

Ця лінія розмежування, з незначними змінами, після розпаду Радянського Союзу стала державним кордоном між незалежною Україною та Російською Федерацією.

Як формувався кордон

Питання кордону між радянськими Україною та Росією гостро постало ще на початку 1919 року. Спочатку в основу лягав етнографічний принцип, задекларований Українською Центральною Радою, та межі дев’яти губерній, де українці становили більшість.

Однак у 1920 році, керуючись економічними мотивами “єдності Донбасу”, до Донецької губернії УСРР приєднали значну частину колишньої Області Війська Донського. Так у складі України опинилися Таганрозька округа, де переважали українці, та Шахтинська округа, де більшість становили росіяни. Саме в такому складі УСРР була визнана радянською Росією і увійшла до СРСР у 1923 році.

Переговори та ігнорування етнічного принципу

Після створення СРСР Київ знову порушив питання про несправедливість кордонів, адже багато українців залишалися за межами УСРР. Українська сторона запропонувала приєднати до республіки частини Курської та Воронезької губерній, де проживало понад 2 мільйони осіб, 69% з яких були українцями.

Спеціальна комісія ЦВК СРСР винесла компромісне рішення, яке все ще було вигідним для України. Проте керівництво в Кремлі проігнорувало навіть цей компроміс, ставши на бік російської сторони, чиї заперечення, за словами голови комісії, “не мали жодного принципового обґрунтування”.

Втрата територій та населення

Формальною крапкою стало рішення від 16 жовтня 1925 року. В результаті цього “врегулювання” Україна втратила:

• Більшу частину Шахтинської та Таганрозької округ.
• Території з населенням 478,9 тисяч осіб.

Натомість УСРР отримала значно менші землі (зокрема, майже весь колишній Путивльський повіт) з населенням 278 тисяч осіб. Примітно, що перепис 1926 року підтвердив, що в уже переданій Росії Таганрозькій окрузі українці становили абсолютну більшість — 71,5%.

Остаточне рішення Сталіна

Українське керівництво, зокрема Микола Скрипник, ще кілька років намагалося оскаржити несправедливий кордон. Проте у лютому 1929 року на зустрічі з українськими письменниками Йосип Сталін остаточно закрив це питання, заявивши: “Ми в ЦК двічі вивчали питання і залишили без наслідків. Ми повинні бути особливо обережні, тому що такі зміни провокують величезний спротив з боку деяких росіян”.

Так, волюнтаристське рішення радянської влади, що ігнорувало етнічні та демографічні реалії, заклало основи сучасного кордону, який став лінією розмежування між двома незалежними державами.