15 жовтня 1959 року в Мюнхені агент КДБ Богдан Сташинський впритул вистрілив в обличчя лідеру ОУН Степану Бандері   зі спеціального пістолета, зарядженого розчином ціаністого калію. Це вбивство, санкціоноване найвищим керівництвом СРСР, стало однією з найзухваліших спецоперацій часів Холодної війни, а його виконавець згодом втік на Захід і розкрив усі деталі злочину.

Про це пише історик Володимир Лук’янюк у статті на проєкті «Цей день в історії», інформує НОВАМЕДІА.

Полювання на “Попеля”

Після звільнення з концтабору Заксенхаузен у 1944 році Степан Бандера знову очолив ОУН(р) і через постійну загрозу з боку радянських спецслужб був змушений жити під прикриттям. На початку 1950-х він оселився в Мюнхені під псевдонімом Штефан Попель, де проживав разом із родиною під посиленою охороною. Попри конспірацію, КДБ не полишало спроб його ліквідувати.

Виконавцем обрали Богдана Сташинського — молодого агента, завербованого у Львові, який вже мав досвід у ліквідації українських націоналістів. У 1957 році він успішно вбив одного з лідерів ОУН Лева Ребета, використавши аналогічну отруйну зброю. Після цього Сташинський отримав нове завдання — Степан Бандера.

Протягом року агент вистежував свою жертву. Під іменем Ганса-Йоахіма Будайта він вивчив розпорядок дня Бандери, його маршрути та навіть підібрав ключі до під’їзду будинку на вулиці Крайттманштрассе, 7.

Фатальний постріл і втеча на Захід

15 жовтня 1959 року, близько 13:00, Сташинський дочекався Бандеру на сходах його будинку. Коли лідер ОУН піднявся на третій поверх, агент вистрілив йому в обличчя з двоствольного пістолета, що розпилював пари ціаністого калію. Степан Бандера помер по дорозі до лікарні, так і не прийшовши до тями. Спочатку поліція розглядала версію смерті через падіння, але згодом експертиза встановила причину — отруєння.

За успішне виконання “важливого державного завдання” Сташинського в Москві особисто нагородив орденом Червоного Прапора голова КДБ Олександр Шелепін. Однак кар’єра кілера пішла шкереберть, коли він закохався в німкеню Інгу Поль і вирішив одружитися. Керівництво було проти, і Сташинський опинився під наглядом.

У 1961 році, скориставшись смертю свого новонародженого сина як приводом для поїздки до Східного Берліна, Сташинський разом із дружиною зумів відірватися від охорони та втекти до Західного Берліна — за лічені години до того, як місто розділив Берлінський мур.

Суд і зізнання

На Заході Сташинський здався американській розвідці та поліції, зізнавшись у вбивствах Лева Ребета і Степана Бандери. Судовий процес, що відбувся в 1962 році в Карлсруе, став сенсацією. Суд встановив, що наказ про ліквідацію віддавав особисто Микита Хрущов.

Через особливості німецького законодавства Сташинського визнали не вбивцею, а пособником, засудивши до 8 років ув’язнення. Після чотирьох років його достроково звільнили. За допомогою ЦРУ він змінив зовнішність, отримав нові документи, і його подальша доля залишається невідомою. Радянський Союз десятиліттями заперечував свою причетність, і лише у 2005 році колишній голова КДБ визнав, що вбивство Бандери було спецоперацією радянських органів держбезпеки.