До Дня міста Херсона хочемо пролити світло на маловідому сторінку його історії. На міському кладовищі покоїться видатний український інтелектуал та військовий медик Юхим Білопольський. Це невелике відкриття дозволяє повернути із забуття ще одне славетне ім’я, чия доля пов’язана з нашим містом.

Про це пише херсонський історик та краєзнавець Олексій Паталах, інформує НОВАМЕДІА.

Більшості херсонців відомо, що битва під Кінбурном 1 жовтня 1787 року врятувала місто від вторгнення турків. Але лаври переможця приписують лише Суворову (на той час генерал-аншефові), хоч останній у розпал бою знепритомнів від ран і ситуацію переломила українська кавалерія з Маріупольського та Павлоградського легкокінних полків. І, як завжди, у «тіні» залишаються військові медики. Навіть той, що безпосередньо надавав допомогу полководцеві. А ним був Юхим Білопольський…

Юхим Тимофійович Білопольський народився 1753 року у сотенному містечку Конотопі Ніжинського полку в козацько-старшинській родині. Дід його – Петро Іванович був військовим товаришем, прадід – Іван Данилович – конотопським протопопом, а прапрадід – полковим осавулом.

Першу освіту Юхим Білопольський здобув у Чернігівському колегіумі, а згодом продовжив навчання у медичній шпитальній школі при Санкт-Петербурзькому генеральному сухопутному шпиталі. За два роки він отримав звання підлікаря, а 1777 року став полковим лікарем Рязького піхотного полку, разом з яким і потрапив до Херсона.

1787 року взяв участь у битві під Кінбурном, де вирішувалася доля нашого міста, а наступного року був підвищений до штаб-лікаря. 1789 року призначений до Богоявленського (нині на території Вітовського району м. Миколаєва) шпиталю, де працював разом з іншим геніальним медиком-українцем Данилом Самойловичем (Сушковським). Там же написав наукову працю «Про херсонську хворобу», присвячену жахливій епідемії чуми у Херсоні 1783 – 1785 рр. Наступного року потрапив на службу до Чорноморського флоту.

1793 року розробив перший у російській імперії посібник з військової медицини «Правила медичним чинам», де зокрема зобов’язував вояків мити руки та щонайменше раз на тиждень митися у лазні, а також вказав необхідний «набір» лікарських рослин, які кожен солдат мусив мати при собі у ранці. До речі, Суворов у своїй «Науці перемагати» всі положення, що стосувалися медицини та гігієни, запозичив саме звідти.

Втім як, коли і де закінчив своє життя Юхим Тимофійович Білопольський не може відповісти навіть «всеосяжна» та «всезнаюча» Вікіпедія.

Але авторові цих рядків пощастило знайти у метричній книзі Успенської купецької церкви міста Херсона за 1807 рік про те, що 15 червня 1807 року помер штаб-лікар Юхим Білопольський 57 років від гарячки, похований на міському кладовищі (джерело: Державний архів Одеської області, фонд 37, опис 3, справа 97, аркуш 60).

Та навряд чи нам пощастить ідентифікувати його могилу. За своїм чином Юхим Тимофійович мусив мати величний монументальний надгробок. Таких на Старому міському кладовищі збереглося чимало, але таблички з написами знищені майже на всіх – справа рук представників «пролетаріата-переможця». Онука настоятеля кладовищного храму Всіх Святих о. Леоніда Гошкевича, Ольга Миколаївна Бахматова, неодноразово згадувала, як робітники заводу ім. Петровського, йдучи вранці на роботу повз кладовище, розбивали молотками старовинні надгробки. Пізніше їхню справу продовжили нащадки… Залишається тільки, перфразувавши Олександра Петровича Довженка підсумувати: пролетаріат помстився, «погуляв» по надгробках і дворян, і козаків, і купців, і міщан і селян»…