Російська Федерація є абсолютно штучним утворенням, яке тримається на страху та багнетах. Так було раніше так є і зараз. І радянський союз був лише кривавим епізодом  у довгій історії злочинів російської імперії.  Випадково натрапив на архівний документ щодо переселення  євреїв Херсонщини у створену комуністичним урядом  на Далекому Сході  Єврейську автономну область.

Захотілося написати статтю про цей трагічний, але майже не вивчений епізод історії Херсонщини.  Він є досить показовим  і наочним, особливо в питанні цінності людського життя у тоталітарному суспільстві. Тут долі українців та євреїв тісно переплетені, і не лише географічно. Тому, шукаємо правду, говоримо про неї.

Єврейська автономна область  – автономна область у РФ, знаходиться на Далекому сході країни-окупантки. Створена у травні 1934 року. У  2020 році євреї складали всього 0,6 % (837 осіб) від населення автономної області.

Добровільно-примусове переселення

Так, у жовтні 1947 року один з керівників  ЄАО звернувся до секретаря ЦК КП (б) України Кагановича з проханням переселити мешканців Херсонщини єврейської національності до створеної  за рішенням комуністів  Єврейської автономної області РФ.

Як свідчать архівні документи реакція була миттєвою і  на території Херсонської області розпочалася підготовча робота. Уповноважені особи партії та НКВС проводили так звану роз’яснювальну роботу серед єврейського населення і формували групи  тих, хто «добровільно погодився» переїхати. Можна тільки здогадуватися у якій формі проводили таку роботу.

За короткий період   у добровольці записалися 1150 осіб.

Зголосилися  переїхати старший викладач педінституту Маркус Йосипович Бизер, директор херсонського пивзаводу Григорій Пак,  технік заводу імені Петровського Борис Лейбович Грекер, лікарі, бухгалтери, керівники середньої ланки. Прізвища деяких «добровольців»

Можна зробити припущення, що існував план замовлення за спеціальностям, який херсонські чиновники намагалися виконати.

Але були певний список людей, яких херсонські можновладці просили не висилати на Далекій Схід. Це були працівники сільського господарства області.

 У зв’язку з напруженим становищем з кадрами сільського господарства, таке було пояснення. Список складався з десяти осіб.

Переважна більшість майбутніх переселенців просили, щоб їх відправили жити у столицю ЄАО місто Біробіджан.

Біробіджан – місто, адміністративний центр Єврейської автономної області Росії. До 1931 року — Станція Тихенька.

Серед бажаючих були не лише євреї. Разом з херсонськими євреями переселялися на Далекий Схід і представники інших національностей: українці, росіяни і грузини.

175 критих вагонів для перевезення євреїв

Керував примусовим переселенням мешканців Херсонщини до  Єврейської автономної області  на Далекому Сході РФ  такий собі Михайло Абрамович Левандо, який працював заступником начальника обласної заготівельної зернової контори (облзаготзерно-рос). Його заступником з політмасової роботи на етапі став Гітельфарб Єфим Борисович, який обіймав посаду начальника обласного житлового управління.

Відповідне рішення прийняв виконком Херсонської обласної ради  депутатів  шостого грудня 1947 року.

Крім цього херсонські чиновники затвердили кошторис переселення.

Для перевезення херсонських євреїв до Євейської автономної області РФ було задіяно 175 критих вагонів. Харчування було організовано міністерством торгівлі СРСР  за рахунок спеціального  управління з питань переселення.

Ще одна сторінка злочинів радянсько-комуністичного режиму відкрита. Цього разу в жорнова сталінського тоталітарного режиму потрапили  мешканці Херсонщини єврейської національності.

Тарас Бузак