Дослідники з Кільського інституту світової економіки оприлюднили оцінку необхідних додаткових сил та засобів, а також організаційні кроки які необхідно зробити аби Європа могла самостійно захистити себе у сухопутній війні з Росією.

Згідно з їхнім дослідженням, у короткостроковій перспективі для стримування російської агресії Європі може знадобитися додатково 300 000 військовослужбовців і збільшення оборонних витрат щонайменше на 250 мільярдів євро, інформує Український мілітарний портал.

«Дехто в Європі може бути розчарований Брюсселем. Але давайте будемо відвертими – якщо не Брюссель, то Москва. Це ваше рішення. Це геополітика. Це історія», – президент України Володимир Зеленський, 15 лютого 2025 року.

Оцінка російської загрози

Як вважають дослідники, хоча війна з Україною дорого коштувала російським військовим, однак завдяки широкій мобілізації суспільства і промисловості російська армія зараз значно більша, досвідченіша і краще оснащена, ніж сили, які вторглися в Україну в 2022 році. Окрім того, російська армія і генеральний штаб мають безцінний бойовий досвід, який не має жодна інша армія – окрім української.

 

Наприкінці 2024 року російська присутність в Україні становила приблизно 700 000 військовослужбовців, що набагато більше, ніж сили вторгнення 2022 року. Так згідно з інформацією ГУР на тимчасово окупованих територіях України наразі перебуває приблизно 600 тисяч російських військових. Ще близько 60 тисяч налічує російське угруповання у Курській області.

Окрім того, нарощується російське оборонне виробництво. Так, за оцінками інституту у 2024 році Росія виробила і відремонтувала приблизно 1 550 танків, 5 700 бронемашин і 450 артилерійських установок усіх типів. Більшість з них – це модернізоване радянське обладнання, але російське виробництво продовжуватиметься, хоча і меншими темпами, після того, як радянські запаси будуть вичерпані. Це скорочення буде менш відчутним, якщо воно відбудеться після завершення бойових дій в Україні. Крім того, Росія досягла значних успіхів у розробці безпілотних літальних апаратів, хоча раніше покладалася в цьому на Іран.

Як стверджують дослідники, це вказує на те що, російська атака на країну Європейського союзу цілком можлива. За оцінками НАТО, Німеччини, Польщі, Данії та країн Балтії, Росія готова до нападу протягом 3-10 років. Це може статися раніше, оскільки влітку 2025 року в Білорусі відбудуться військові навчання «Запад-2025», які проводяться раз на чотири роки. Вони продемонструють здатність Росії проводити масштабні військові навчання навіть під час війни.

Потреби Європи

Як стверджують в інституті, першочерговим пріоритетом для Європи є продовження підтримки України – досвідчені українські військові наразі є найефективнішим стримуючим фактором проти російського нападу на ЄС. Якщо Україна вирішить, що американо-російська угода про припинення війни є неприйнятною – наприклад, через те, що мирні гарантії Путіна не викликають довіри – Європа здатна надати Україні додаткову зброю, щоб забезпечити збереження її боєздатності на тому рівні, на якому вона є зараз. Хоча, Україна і ЄС покладаються на деякі важливі стратегічні засоби США, включаючи розвідку і супутниковий зв’язок і їх важко замінити в короткостроковій перспективі, але в разі необхідності та альтернативи існують замінники.

З макроекономічної точки зору, для того, щоб Європа могла повністю замінити США потрібно досить незначні додаткові вливання, порівняно з розмірами економіки ЄС. З лютого 2022 року військова підтримка України з боку США склала 64 мільярди євро, тоді як Європа, включно з Великою Британією, виділила 62 мільярди євро. У 2024 році військова підтримка США склала 20 мільярдів євро із загальної суми 42 мільярдів євро. Таким чином, щоб замінити США, ЄС мав би витратити лише 0,12 відсотка свого ВВП, що на думку інституту є цільком досяжною сумою. Проте, більше важливе питання полягає в тому, чи зможе Європа конвертувати ці гроші у військову допомогу без доступу до американської військово-промислової бази.

Значно складнішим сценарієм для Європи буде малоймовірна мирна угода, на яку погодиться Україна. За такого сценарію Росія, швидше за все, продовжить нарощування військового потенціалу, створюючи величезний військовий виклик для всього ЄС за дуже короткий період часу, при збереженні поточного рівня російського виробництва. ЄС і його союзники, в тому числі Велика Британія і Норвегія, повинні будуть негайно і масово прискорити нарощування своїх військових сил.

При цьому, питання про те, які сили і засоби знадобляться для забезпечення мирного врегулювання в Україні, на певному рівні є другорядним. За деякими оцінками, для ефективного стримування Росії Україні знадобиться близько 150 000 європейських військовослужбовців. Однак ці війська повинні будуть бути готові до швидкого розгортання в будь-якому місці, де Росія може вирішити напасти на ЄС.

Нинішні припущення військових планувальників НАТО полягають у тому, що в разі нападу Росії на європейську країну НАТО 100 000 американських військовослужбовців, дислокованих в Європі, будуть швидко посилені додатково до 200 000 американських військовослужбовців з механізованих підрозділів.

Тому реалістичною оцінкою може бути збільшення європейського потенціалу, еквівалентне боєздатності 300 000 американських військовослужбовців, з акцентом на механізовані і бронетанкові війська на заміну важким підрозділам армії США. Це означає необхідність створення приблизно 50 нових європейських бригад.

Військова координація

Однак, бойова міць 300 000 американських військовослужбовців значно перевищує еквівалентну кількість європейських військ, оскільки командування европейськими військами розподілене між 29 національними арміями. Американські війська будуть об’єднані у великі, згуртовані підрозділи розміром з армійський корпус з єдиним командуванням і управлінням, більш жорстким, ніж об’єднане командування НАТО. Крім того, американські війська опиратимуться на американську стратегічну логістику, та матимуть підтримку стратегічною авіацією і космічними засобами, яких бракує європейським збройним силам.

Європа, включно з Великою Британією, наразі налічує 1,47 мільйона військовослужбовців на дійсній службі, але їхня ефективність знижується через відсутність об’єднаного командування. НАТО діє на основі припущення, що Верховним головнокомандувачем сил НАТО в Європі є американський генерал – але це може працювати лише за умови, що США відіграватимуть провідну роль у відбитті агресії.

Тому зараз Європа стоїть перед вибором: або значно збільшити чисельність військ, більш ніж на 300 тисяч, щоб компенсувати фрагментарність національних збройних сил, або знайти шляхи швидкого посилення військової координації. Відсутність координації означає набагато більші втрати, а зусиль окремих країн, швидше за все, буде недостатньо для стримування російських військових. Проте колективне управління означає моральний ризик, і проблеми координації мають бути надійно вирішені.

Обладнання і виробництво

Швидке забезпечення збільшення чисельності збройних сил вимагає надзвичайних зусиль, хоча досвід показує, що країни з ринковою економікою можуть це зробити. Наприклад, за часів канцлера Шмідта (1974-1982) Західна Німеччина швидко модернізувала Бундесвер у відповідь на загрозу з боку модернізованих радянських механізованих сил.

Якщо взяти за еталон III корпус армії США, то для надійного стримування – наприклад, для запобігання швидкому російському прориву в Прибалтиці – знадобиться щонайменше 1400 танків, 2000 бойових машин піхоти і 700 артилерійських знарядь (155-мм гаубиць і реактивних систем залпового вогню). Це більше озброєннія, ніж зараз мають французькі, німецькі, італійські та британські сухопутні війська разом узяті. Забезпечення цих сил достатньою кількістю боєприпасів буде вкрай важливим на додаток до наявних на сьогоднішній день запасів. Наприклад, один мільйон 155-міліметрових снарядів був би мінімальним запасом, якого вистачило б на 90 днів високоінтенсивних бойових дій.

Європі також потрібно буде створити авіаційні і транспортні підрозділи, а також підрозділів ракетних військ, безпілотних систем, зв’язку і розвідки. Це передбачає збільшення виробництва безпілотників до рівня Росії – приблизно до 2000 одиниць далекобійних баражуючих боєприпасів на рік. Водночас необхідно буде набрати і навчити 300 000 новобранців.

Щоб досягти цих цілей, виробництво в Європі має різко зрости. Витрати на військову техніку наразі становлять близько 0,7 відсотка ВВП; їх потрібно буде суттєво збільшити. За підрахунками дослідників, під час нещодавнього різкого збільшення військових витрат у Польщі уряд спрямував 70 відсотків додаткових коштів на закупівлю обладнання. Аналогічно, спеціальний фонд Німеччини пішов виключно на закупівлю обладнання. Більша частка збільшення оборонних витрат має бути інвестована в набір і підготовку персоналу.

Закупівлі європейського масштабу матимуть вирішальне значення для забезпечення військового виробництва з меншими витратами. Витрати можна було б суттєво скоротити, якби закупівлі були об’єднані в спільні пакети і запроваджено більшу конкуренцію. Контракти з військовими постачальниками повинні бути зміщені від підходу «витрати плюс» до контрактів, які стимулюють зниження витрат. Крім того, дуже великі замовлення за єдиним європейським стандартом для досягнення таких цілей, як 1400 танків, 2000 бойових машин піхоти або 700 артилерійських знарядь, значно зменшать витрати порівняно з окремими, менш масштабними закупівлями.

Аналогічної економії можна досягти і за рахунок безпілотників. Хорошим прикладом є оголошення німецької фірми Helsing про замовлення на виробництво 6 000 безпілотників для України. Такі системи дадуть ЄС кількісний і якісний паритет з російськими програмами безпілотників. Повітряний аспект війни – особливо безпілотники і ракети – підкреслює життєву важливість європейської ініціативи «Небесний щит». Її метою має бути створення умов для конкуренції між європейськими компаніями за великі контракти і уникнення втручання уряду в діяльність самих компаній.

Наявність вільних промислових потужностей, наприклад, в автомобілебудуванні, свідчить про те, що додатковий попит може бути швидко задоволений.

Фіскальний аспект

Європейські оборонні видатки мають суттєво зрости порівняно з нинішнім рівнем близько 2 відсотків ВВП. Початкова оцінка показує, що в короткостроковій перспективі виправданим є збільшення приблизно на 250 мільярдів євро щорічно (або до близько 3,5 відсотків ВВП), хоча ці розрахунки не є простими. Більші замовлення мають означати, що виробничі процеси стануть більш ефективними, що призведе до зниження цін на одиницю продукції. Однак швидке зростання попиту, безумовно, призведе до зростання цін у короткостроковій перспективі. Загалом, однак, ціни на одиницю продукції мають знижуватися зі збільшенням обсягів замовлень. Наприклад, з лютого 2022 року Німеччина замовила 105 танків Leopard 2 для власного використання за ціною 28 мільйонів євро за одиницю. Це може скласти 40 мільярдів євро бюджетних витрат, якщо Європа замовить 1400 танків за такою ціною, але насправді ціна за одиницю повинна суттєво знизитись.

З макроекономічної точки зору, збільшення оборонних видатків, що фінансується за рахунок боргу, має стимулювати європейську економічну активність в той час, коли зовнішній попит може бути підірваний майбутньою торговельною війною , хоча прибутковість і інфляція можуть зрости.

Особливо для країн східного флангу НАТО, найбільш вразливих до Росії, і тих, що мають значні прогалини навіть у базових компонентах стримування, значне збільшення може бути реалістичним з політичної точки зору. Збільшення на 250 мільярдів євро можна було б розділити порівну між фінансуванням з боку ЄС і національним фінансуванням, що сприяло б як значним спільним закупівлям, так і значним національним військовим витратам. Щоб вирішити проблему морального ризику, країни, які не витрачають більше на національну оборону, отримають менше зі спільної скарбнички.

Таке збільшення видатків має фінансуватись за рахунок боргу в короткостроковій перспективі як з політичних, так і з економічних міркувань. Проте фінансування потрібно буде збільшувати постійно. Одним із рішень могло б стати щорічне залучення 125 мільярдів євро на рівні ЄС протягом наступних п’яти років. В той час як країни ЄС поступово зобов’язувалися б збільшувати свою частку видатків, протягом цього періоду.

При цьому, лідерство та відданість Німеччини матимуть вирішальне значення. Німеччина повинна буде самостійно зібрати щонайменше половину з 125 мільярдів євро для збільшення німецьких витрат на національну оборону з 80 до 140 мільярдів євро, або приблизно 3,5 відсотка ВВП, які будуть доповнені спільним фінансуванням з боку ЄС. Нині німецькі військові сили і засоби суттєво відстають від можливостей, необхідних і зобов’язань перед союзниками. Обіцянка Німеччини до 2022 року надати НАТО дві дивізії до 2025 і 2027 років наражається на серйозні перешкоди. Це потрібно буде змінити, оскільки внесок Німеччини, зважаючи на її розмір, безумовно, має становити близько 100 тисяч додаткових військовослужбовців.