Напередодні святкування 30 річчя Незалежності України спілкуємося з Олегом Зайченком, людиною, яка вперше в Херсоні встановила синьо жовтий прапор на будівлі міської ради, одним з засновників Народного руху України на Херсонщині, депутатом Херсонської міської ради першого демократичного скликання.

Як розповідає сам Олег, під час одного з засідань міської ради поки депутати сперечалися (а їх тоді було більше 200-т) він зняв з флагштоку прапор УРСР і почепив прапор України.

Згадуємо перемоги та невдачі України, розмірковуємо-чи можлива ідеальна Україна без ідеальних людей. Про 30 років України, без пафосу, бо незалежність любить правду.

Головні досягнення і невдачі України за 30 років?

Головне досягнення? Ми відновили свою суб’єктність як нація. 800 років нас намагаються знищити, а ми все ще живі і ідентифікуємо себе як українці. Багато народів за цей час зникло. А ми є. І будемо далі. Ось головне досягнення.

Я взагалі святкую відновлення Незалежності України, а не отримання Незалежності. Повністю солідарний з Антіном Мухарським, який стверджує, що ми народились не в СРСР, а в окупованій Україні. Тепер, більшість України від окупантів звільнено.

Залишились окупованими деякі території, але їх звільнення – питання часу.

Чому українцям до сих пір «какая разніца» та чому вони, не дивлячись на агресію Росії, продовжують спілкуватися з росіянами і їздити до Москви на заробітки?

Наслідки багатовікової окупації. Плюс відсутність політичної волі у нашої еліти. Що також, є наслідком багатовікової окупації. Не будемо тикати пальцем, але з 2014 дипломатичні стосунки з агресором Російською Федерацією нерозірвані.

Дата початку війни є. Це 20 лютого 2014. І дипломатичні стосунки з агресором є. Парадокс! Так що, питання в першу чергу до еліти, а не до пересічних українців.

Найгірший Президент України і найкращий. Чому?

Найгірший Президент України – Кравчук. Дай йому Бог здоров’я і довголіття. Я ще хочу побачити його на тюремних нарах.

Чому? Йому дісталася країна з надпотужним промисловим, людським і військовим потенціалом. Що він зробив з цією спадщиною? Вірно, він цей потенціал, образно кажучи, злив в унітаз.

Я нагадаю тільки декілька руйнівних кроків цього, “державного” діяча:

Гроші Ощадбанку. В один день всі накопичення українців, всі надії на сите життя, опинилися у Москві.

Ядерна зброя. Третя в світі ядерна держава просто так віддала свою зброю в Росію. До речі, Верховна Рада, рішення про передачу ядерної зброї не ратифікувала. Це є особиста відповідальність Кравчука.

Судоходна компанія Бласко. Розпродана вщент за копійки.

Ну і нарешті, Чорноморський Флот. По-перше, Кравчук чогось ділив його з росіянами. При цьому він повністю відсторонився від прав на іншу спадщину Радянського Союзу: Північний, Тихоокеанський та Балтійський флоти.

Саме завдяки Кравчуку росіяни закріпилися в Криму. Наслідки всім відомі.

Кращий Президент, з тих що у нас були, – це, безумовно, Ющенко. Чому? А він щирий у своєму українстві. Всі інші трошки лукавлять у свої вишиванках.

Ющенко перший розділив населення України на націю і тих кому “какая разница”. Без цього відділення “зерна від плевел” Україна у 2014-му не вистояла б.

Головна небезпека України. Зовнішня та внутрішня.

Нам пощастило. Головний зовнішній ворог у нас вже 300 років без змін. Це сучасний варіант Московії – Російська Федерація. Пощастило тому, що ми його добре вивчили, знаємо і розуміємо його поведінку.

Внутрішня небезпека – це пацифізм замішаний на пофігізмі і невеликому розумі. Життєве кредо цих носіїв українських паспортів сформовано чудовим лаконічним гаслом: “да какая разница!”.

Багато хто називає Україну Титаніком, який тоне. Ви погоджуєтесь з таким порівнянням?

Ні. Ці люди кажуть дурницю. Загибель Титаніка – це трагічний збіг обставин. Команда і пасажири ж не планували зустрічі з айсбергом? І, я надіюсь, айсберг не планував зустріч з круїзним судном…

Історія не знає випадків загибелі держави від збігу обставин. До зникнення держав ведуть системні рукотворні помилки.

Якщо “свідкам Титаніка” хочеться якихось паралелей, то краще згадувати не Титанік, а плавучий шпиталь “Вільгельм Густлофф”.

Судно з ознаками “Червоного Хреста” було торпедовано радянським підводним човном. Командир субмарини, Герой Радянського Союзу Олександр Марінеско бачив що атакує санітарне судно.

Він знав, що по курсу йде цивільне судно, яке за технічними характеристиками не зможе здійснити анти торпедний маневр… Але це його не зупинило.

Потонуло 10 000 людей. З них 5000 дітей.

Сьогоднішній Марінеско – це Путін. Він також атакував Україну в самий уразливий момент. На щастя Україна виявилася більш живучою, ніж розраховували кремлівські марінескі. Ми отримали пробоїну, але залишились на плаву.

Навпаки, затонула “Русская весна” с “Новороссией”.

Ідеальна Україна. Яка вона?

Україна і так ідеальна. Не ідеальні люди, що населяють Україну.

От чим відрізняється патріотизм від націоналізму?

Патріот любить територію. Природу. Поля, ліси, гори і ріки. Природа завжди ідеальна. В цьому сенсі, ми з тобою Тарасе, патріоти Росії і Африки. Тобі подобається озеро Байкал? А парк Серенгеті?

А націоналіст любить людей. Які на відміну від Природи – завжди не ідеальні. Патріотом бути набагато легше. Націоналістом – важче.

Але для чого нам ідеальна Україна, в якій не буде не ідеальних українців?

Зі святом відродження Незалежності ідеальної України, з не ідеальними, але такими прекрасними українцями.

Спілкувався Тарас Бузак