Фінішувавши у групі C Елітного раунду на третьому місці, «Продексім» завершив свою першу в історії єврокубкову кампанію. Її спортивний підсумок – 6 зіграних матчів, у яких херсонці добилися двох перемог і зазнали чотирьох поразок. Свій підсумок дебюту «Продексіму» в Кубку УЄФА в інтерв’ю сайту Sport.ua підбив головний тренер чемпіона України Ігор Москвичов.

– В Елітному раунді «Продэксим» мав календар, схожий з Основним раундом. Чи можна говорити, що саме поразка від «Лупаренсе» стала ключовою в плані того, що команді не вдалося вирішити завдання виходу до «Фіналу чотирьох»?

– Так воно і є. Після цієї поразки можна було вважати, що наша боротьба за перше місце завершена. Хоча, в результаті ми побачили, що футзал непередбачуваний. Багато хто вважав, що «Лупаренсе» повинен був виходити у «Фінал чотирьох» з нашої групи, але тим і цікавий цей вид спорту, що перемагає не той, хто фаворит на папері, а той, хто сильніший у спортивній боротьбі.

– Але якось це було дуже жорстоко: програвши лише одну гру, «Продексім» виходив на другий матч, знаючи, що шансів на перемогу в групі вже ніяких.

– Ніякої трагедії в цьому не було. Ми приїхали не тільки боротися за перемогу, але і вчитися, набиратися досвіду. Крім того, треба було показати себе, так що ми задоволені, що, будучи дебютантом Елітного раунду, команда виглядала боєздатним і конкурентноздатним колективом.

– За тиждень до Елітного раунду «Продексім», вдало граючи п’ятого, не тільки уникнув поразки від «Інбев/НПУ», але і вирвав перемогу. Чому ця зброя не була настільки ефективною, не працювала хоча б раз у команди у грі проти італійців?

– Напевно, рівень «Інбев/НПУ» та «Лупаренсе» трошки різний. Було дуже складно розкрити оборону італійців. Крім того, доводилося думати і про турнірну стратегію, тому перейшли до гри з п’ятим польовим гравцем вже ближче до кінця матчу. Програти з великою різницею «Лупаренсе» означало б напевно викреслити себе з боротьби за перше місце.

– У другий день Елітного раунду для «Продексіму» так пішов турнірний розклад, що команда перед матчем з «Раба ЕТО Дьйор» позбулася шансів на «Фінал чотирьох». Як Ви для себе відчули, це якось відбилося на футболістах, на їх настрої?

– На матчі з «Раба ЕТО Дьйор» це не було помітно. Скажімо так, не встигли хлопці це усвідомити і піддатися впливу цього. А ось перед грою зі «Столицею» явно було важко налаштувати хлопців на запеклу гру. Це я відчував і по розминці, і в роздягальні, навіть десь відбилося на початку першого тайму. Тим не менш, такі матчі – це досвід, престиж країни, і ми знайшли в собі сили переломити хід невдалого для нас поєдинку.

– І знову аналогія з Крагуєвацем – у заключному матчі раунду «Продексім» перемагає. Правда, на відміну від Основного раунду, гра зі «Столицею» не мала такого турнірного значення, як з «Нікарсом». Чи погодитеся Ви з тим, що навіть в таких матчах домогтися перемоги – це дійсно принципово?

– Безумовно. Ще раз скажу – це честь країни, честь клубу, його престиж, це рейтингові очки. Тільки цим ми могли мотивувати хлопців перед заключним матчем. І їхати з Дьйора з трьома поразками бажання не було ні в кого.

– Що сталося з футболістами, що вони після перерви так кардинально змінилися у порівнянні з першим таймом матчу зі «Столицею»?

– Заграло у хлопців самолюбство, спортивна злість – не було ніякого бажання програвати чемпіону Білорусі, і якимось чином дати предмет для пересудів, що наш чемпіонат слабший за білоруський.

– Дійсно, після таких турнірів велика спокуса поміркувати про рівні національних чемпіонатів. Чи це коректно? Або це всього лише окремо взята гра?

– Очевидно, що це некоректно, але все одно хотіли довести, що наш чемпіон сильніший за білоруського. Хоча з того, що «Раба ЕТО Льйор» виграла у «Лупаренсе», не випливає, що угорський чемпіонат сильніший за італійський.

– Як Ви для себе відчуваєте, протягом єврокубкової кампанії команда вийшла на інший рівень? Стався у футболістів якийсь перелом у свідомості за ці 6 матчів у Кубку УЄФА?

– Думаю, що так. Видно, що у багатьох хлопців змінилося і ставлення до тренувального процесу. На тренуваннях футболісти швидше думають, хочуть швидше приймати рішення, швидше стає робота з м’ячем. Не даремно ми в Кубку УЄФА пройшли цей шлях, і у футболістів накопичується необхідний багаж досвіду. Побільше б таких матчів, побільше б таких суперників.

– Перемога «Раби» – головна сенсація Елітного раунду. Який висновок можна зробити з її успіху? Це її локальне досягнення, або можна говорити про тенденції, що команди другого ешелону готові кинути виклик загальновизнаним грандам і завсідникам «Фіналу чотирьох»?

– Якщо брати конкретно «Рабу», то левову частку часу у неї на майданчику проводили легіонери – три іспанських футболіста і португалець. А те, що команди другого ешелону додали, і будуть додавати, показали, наприклад, матчі «Економаца», або тієї ж «Столиці», яка в Основному раунді обіграла такі команди, як «Кайрат» та «Пескару». Видно, що ці команди готові зростати далі та перемагати в наступних турнірах тих, хто ходить у фаворитах.

– Найближчим часом у хлопців складний момент. Команда два місяці жила Кубком УЄФА, думала про нього, працювала на тренуваннях з прицілом на нього. Зараз – все позаду…

– Нічого страшного. Навпаки, весь тиск, пов’язаний з відповідальністю взяти участь у такому престижному турнірі, пішов. Будемо тепер повністю концентруватися на чемпіонаті, Кубку України. Адреналін, звичайно, в матчах Кубка УЄФА неймовірний, і, звичайно, хочеться випробувати ще раз. Трохи прикро, що група була така, що ми могли пройти далі, але не склалося. Ні в одному з шести матчів у нашій групі, навіть за різниці в рахунку, не було такого, щоб одна команда помітно перевершувала суперника. Дуже була рівна група, але і непередбачувана – міг виграти цю групу будь-хто, шкода, що ми цього не змогли зробити. Може, нам десь і досвіду не вистачило, забракло ігрового нахабства, яку ми побачили в останній грі у «Раби». Але в ній більшість вже перевірені в єврокубку бійці, ми ж у Кубку УЄФА робили тільки перші кроки.