КРИМ — Ескендер Кудусов — кримський татарин, кадровий військовий та людина, для якої слово «честь» дорожче за свободу. Сьогодні він перебуває в російському полоні, засуджений окупантами до абсурдного терміну — 29,5 років суворого режиму.

Його дружина Ельвіра розповіла виданню QIRIM.News  про шлях воїна, який пройшов через миротворчі місії, окупацію рідного Криму та пекло Маріуполя.

Покликання, що в крові

Для Ескендера служба в армії не була випадковістю. Це родинна справа: двоє його дідусів загинули на фронтах Другої світової війни. Свій шлях він розпочав у 18 років. За плечима — величезний досвід:

• 2004–2005 рр.: миротворча місія в Іраку.
• 2009–2010 рр.: служба в Косово.
• До 2014 року: морська піхота у Феодосії.

Вихід із Криму: «Елічко, збирай речі»

Коли у 2014-му росіяни прийшли на півострів, у Ескендера не виникло навіть думки про зраду. Поки російська техніка місяцями не глушила двигуни під стінами заблокованої частини, він готував родину до виїзду.

«Я тоді не розуміла, наскільки важливою для військового є присяга. Він просто сказав: “Ми переїжджаємо”», — згадує дружина.

Після виходу з Криму він продовжив службу в АТО та ООС, майже весь час проводячи на передовій у складі десантно-штурмової роти.

Оборона Маріуполя та «26 кілометрів сили духу»

Повномасштабне вторгнення застало Ескендера на позиціях у Донецькій області. Він боронив Широкине та Водяне, стримуючи ворога, сили якого переважали вдесятеро. Його завданням було не дати окупантам прорватися до заводів Маріуполя.

У квітні 2022 року, опинившись в оточенні, Ескендер разом із трьома побратимами чотири доби пробивався до своїх.

Маршрут: 26 км пішки через три кільця оточення.

Ресурси: 60 грамів паштету та один стік цукру на чотирьох.

Хитрість: Бійці обмащувалися брудом, щоб стати непомітними для ворожих тепловізорів.

На жаль, на третьому кільці групу взяли в полон.

Вирок окупантів та віра в повернення

Спочатку окупаційний суд «дав» йому 25 років, але згодом термін збільшили до 29 років і 6 місяців. Зараз Ескендера утримують у СІЗО в окупованій Хрестівці.

Навіть у неволі він не зламався. Триматися допомагають спорт та книги. Єдине, що він попросив передати з дому — словник кримськотатарської мови.

«Крим — це наші гени. Пращури все одно туди тягнуть», — каже Ельвіра.

Ескендер завжди мріяв про будинок у кримських горах, де він зможе жити з родиною під українським прапором. Попри незаконні вироки, родина вірить: обмін відбудеться, і воїн повернеться додому.