Вибори-2019 — за новими правилами?!

14.05.2018
762

15 травня в усіх обласних центрах і 17 травня в Києві відбудеться Всеукраїнська акція за виборчу реформу з вимогою скасувати закон Януковича та запровадити пропорційну систему з відкритими регіональними списками. Чому ця реформа така важлива для України саме зараз?

Вибори — це спосіб напряму впливати на майбутнє в Україні. Громадяни делегують своїх представників до Парламенту, тим самим визначаючи курс розвитку країни на найближчі 5 років. У 2019 році українці оберуть дев’яту Верховну Раду. Та чи буде вона новою за якістю, якщо ми обиратимемо за старою та корумпованою виборчою системою?

Зараз в Україні діє змішана виборча система. Половина депутатів обирається на мажоритарних округах, половина — за пропорційною системою з закритими списками. “Мажоритарка” — це коли ви голосуєте за одного кандидата з тих, хто балотується на вашому окрузі, і перемагає той, хто набрав найбільше голосів. Пропорційна система з закритими списками — це коли ви голосуєте тільки за партійний список, і до Парламенту потрапляють партії, що набрали понад 5% по країні. Кількість депутатів від кожної партії пропорційна до кількості набраних голосів виборців.

Змішану виборчу систему в Україні запровадили спочатку за часів Кучми, а повернули — за Януковича. Саме завдяки їй Партії регіонів вдалося зберегти свою більшість у 2012 році, і країна прискореними кроками пішла в бік корупції та авторитаризму. Особливість змішаної системи в тому, що партія влади, яка втратила довіру виборців, все одно має шанс зібрати нову більшість за рахунок мажоритарників-самовисуванців, яких вона підтримає адмінресурсом.

“Мажоритарка”: нечесна на вході, неефективна на виході

Мажоритарна система нормально працює у США та Великобританії, але в українських реаліях більше завдає шкоди, ніж забезпечує безпосередній зв’язок депутатів з виборцями. Кандидати-мажоритарники часто перемагають за допомогою прямого чи непрямого підкупу виборців: під вибори бабусі отримують пакет гречки, діти — брендовані гральні майданчики, їх батьки — відремонтовані під’їзди чи нові поштові скриньки. Часто мажоритарники прямо роздають своїм виборцям по 200-1000 гривень за голос. Це дуже дешево, адже, потрапляючи до Верховної Ради, вони отримують доступ до розподілу мільярдів бюджетних коштів і повертають собі все, що витратили під час виборів.

Порівняно зі “списочниками”, мажоритарники гірше працюють у Парламенті: у третині випадків не голосують за законопроекти, чверть з них кнопкодавить. Майже 40% депутатів-мажоритарників є фігурантами журналістських антикорупційних розслідувань, багато володіють великим чи середнім бізнесом, заради лобіювання якого вони і йдуть в політику.

Херсонську область у Верховній Раді представляють 5 депутатів. Громадський рух ЧЕСНО зібрав дані про їхню парламентську роботу, щоб виборці могли зробити поінформовані висновки.

Загалом мажоритарники Херсонщини прогуляли 11,5 % голосувань у Верховній Раді. При цьому, не брали участь у 32,9 % голосуваннях, будучи присутніми на роботі.

Найбільше прогулює парламент Юрій Одарченко (29, 6 % пропусків). При цьому нардепи з Херсонщини беруть участь у голосуваннях лише у півсили – майже всі підтримали трішки більше половини законопроектів у Раді.

Згідно з даними каталогу фігурантів антикорупційних розслідувань ЗМІ, зібраного Громадським рухом ЧЕСНО, 2 депутатів-мажоритарників Херсонської області згадувалися в таких матеріалах. Зокрема, Федір Негой та Іван Винник, який не вказав у декларації бізнес, борги та 4 човини.

Щоб з’ясувати ставлення депутатів до реформаторських ініціатив, Громадський рух ЧЕСНО обрав 8 законопроектів, щодо яких голосували депутати парламенту 8-го скликання: Закон про публічні закупівлі, Закон про добровільне об’єднання територіальних громад, Закон про національну поліцію, Закон стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації, Закон про освіту, Закон про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів, Закон про вибори народних депутатів України і Виборчий кодекс України. Таблиця голосувань мажоритарників області наведена нижче.

Як бачимо з таблиці, мажоритарники Херсонщини переважно підтримують реформаторські законопроекти. Лише нардеп Федір Негой проголосував за 2 реформи з 8 – освітню та децентралізацію.

Закриті списки: партійні лідери визначають склад Парламенту

Половина депутатів Парламенту зараз обирається за закритими партійними списками. Списки називаються “закритими” не тому, що ми не знаємо, кого висуває партія, — перелік кандидатів обов’язково публікується, — а тому, що виборці не впливають на те, в якому порядку запропоновані партією кандидати пройдуть у Раду. В таких умовах партії продають “прохідні” місця у виборчих списках за мільйони доларів, щоб оплатити виборчу кампанію, а кандидати, які ці місця купили, після отримання мандату “відбивають” у Раді витрачене.

Оскільки закриті списки не мають регіональної прив’язки, 80% депутатів-списочників постійно проживають у Києві, тому погано знають проблеми регіонів. Крім того, система дозволяє партіям не працювати з виборцями напряму, адже для перемоги достатньо купити дорогу телевізійну рекламу — на парламентських виборах-2014 на неї пішло 85% офіційних витрат політичних партій.

Оптимальна альтернатива — відкриті регіональні списки

Уже десять років українські та міжнародні експерти радять нам перейти на європейську виборчу систему — пропорційну з відкритими регіональними списками. За такої системи кандидатів висувають лише партії, формуючи окремі списки для великих регіональних округів — в умовах України регіональним округом може бути, наприклад, область. Виборці голосують і за партію, і за конкретного кандидата від неї по своєму регіону, тобто впливають і на те, які саме партії потраплять до Парламенту, і хто саме від цих партій отримає депутатський мандат.

Мета такої системи — запустити конкуренцію всередині партій і спонукати їх ретельніше відбирати кандидатів. Щоб завоювати довіру та голоси виборців, кандидатам доведеться працювати в регіоні й доводити свою спроможність відстоювати інтереси виборців. Це дозволить свіжим обличчям та ідеям нарешті увійти в політичний процес, забезпечить представництво усіх регіонів у Верховній Раді та більш стабільну та прогнозовану роботу парламентської коаліції.

Змінити виборчу систему обіцяв Петро Порошенко, коли балотувався на посаду Президента України в 2014 році. “Я маю абсолютно тверде переконання, який закон є оптимальний — це пропорційна система з відкритими списками”, — казав він тоді. Ухвалити новий виборчий закон з пропорційною системою та відкритими списками зобов’язалися і народні депутати чинного парламенту в Коаліційній угоді. Під цією угодою підписались 302 депутати від 5 фракцій.

Реальний крок до того, щоб провести парламентські вибори-2019 за новою системою, Верховна Рада зробила 7 листопада 2017 року. Тоді був ухвалений у першому читанні Виборчий кодекс (законопроект №3112-1), який передбачає відкриті регіональні списки для парламентських і частини місцевих виборів. Авторами проекту є депутати Олександр Черненко та Леонід Ємець, а також спікер Андрій Парубій. Проте відтоді кодекс “завис” у Комітеті з питань правової політики і правосуддя, що розглядає правки до законопроекту, яких подали аж 4 300.

Щоб нагадати депутатам про їхні зобов’язання, 15 травня в кожному обласному центрі та 17 травня в Києві під Верховною Радою відбудуться Всеукраїнської акції “Ні!” виборам за законом Януковича” з вимогою невідкладно ухвалити кодекс у другому читанні. Саме від позиції громадян залежатиме, чи отримає Україна нові правила доступу до політики та шанс на демократичні зміни, чи залишиться в умовах олігархіно-кланового “договорняку”, який відновлюватиме себе через закриті списки та мажоритарку ще багато виборчих циклів.

ГО “Центр UA”